Упродовж останніх двох місяців російські військові активізували використання так званих “старлінкольотів” – дронів із терміналами Starlink. Вони мають стабільний зв’язок, що дозволяє керувати безпілотниками на великих відстанях, обходячи роботу РЕБ, і завдавати ударів у тилу.

ДЖЕРЕЛО- ОБОРОНКА

Про цю загрозу в ГУР МО попереджало ще на початку літа 2025 року. Саме тоді вперше почали знаходити уламки “Шахедів” із встановленими терміналами супутникового зв’язку.

Україна теж використовує цю тактику на своїх дронах, але вона має чіткі обмеження. Через заборону роботи Starlink на території Росії подібні дрони не можна повноцінно застосовувати у ворожому тилу. Натомість над Україною таких обмежень немає, що створило асиметрію та дало Росії можливість завдавати точних ударів на сотні кілометрів углиб.

У Міністерстві оборони спільно зі SpaceX вже почали цьому протидіяти. “Оборонка” розповідає історію “старлінкольотів” на російсько-українській війні.

Придумано в Україні

Перші місяці використання Starlink на війні показали їхню ключову перевагу – стабільний і швидкий зв’язок навіть за умови щільної роботи російських засобів радіоелектронної боротьби. Це дало змогу ефективно коригувати артилерійський вогонь, вести спостереження та управляти операціями зі штабів, фактично розширивши горизонт управління бойовими діями. Утім, справжній потенціал цих систем розкрився пізніше.

Про встановлення Starlink на дрони українські військові та інженери задумалися майже одразу після появи перших комплектів в Україні. Одними з піонерів цієї ідеї стали українські розробники дрона-бомбера Nemesis. Інтеграція супутникового зв’язку дозволила подолати обмеження класичного радіоканалу та керувати дроном із будь-якої точки світу. Цей досвід швидко підхопили інші команди, що дало поштовх до появи цілої лінійки дронів зі Starlink.

Наступним етапом інтеграції Starlink стали морські дрони, які дозволили Україні фактично деблокувати Чорне море та змінити баланс сил настільки, що російський флот нині уникає виходу з портів.

Водночас саме під час однієї з перших морських атак стало очевидно й головне обмеження Starlink – можливість зовнішнього втручання. Прямо під час операції компанія SpaceX вимкнула термінали, якими здійснювалося керування дронами. Все через побоювання Ілона Маска щодо ескалації війни.

Попри це, використання Starlink в українській армії лише розширювалося. Його інтегрували в наземні роботизовані комплекси для евакуації у районах, де будь-який інший зв’язок був би недоступним.

Також “Старлінк” прижився на мідлстрайк дронах. Одним із наймасовіших таких апаратів став “Хакі-20”. Ними підрозділ ГУР “Примари” уражає РЛС, ППО та навіть вертольоти та літаки.

Удари та операції дронами зі Starlink здійснюють на території України – в Росії таких операцій не зафіксовано. Причина проста – SpaceX блокує роботу Starlink над РФ, що робить використання терміналів там неможливим.

Росіяни ж, побачивши ефективність українського підходу, спробували відтворити його на власних дронах. Тим паче, що над територією України жодних обмежень для них не існувало.

Російські “старлінкольоти”

Для оснащення власних дронів терміналами Starlink росіяни, ймовірно, використали ті самі канали, через які раніше забезпечували ними свої підрозділи. Перші “старлінки” у росіян з’явилися як спроба компенсувати брак власного супутникового зв’язку – саме тоді й народилися відпрацьовані схеми постачання.

“У них є умовні Пєті й Олі. Вони купують термінали в різних країнах, оплачують абонплату й самі везуть їх у хаби – будь-яке місто біля кордону з Росією. Звідти все централізовано потрапляє всередину країни”, – розповідає “Оборонці” Павєл Лузін, старший науковий співробітник CEPA та Saratoga Foundation.

Подібні схеми вже потрапляли в поле зору OSINT-спільнот. Зокрема InformNapalm та Nordsint розкрили маршрути постачання через ОАЕ та Киргизстан. Попри наявні докази та неодноразові заяви з боку українських представників влади та розвідки, власник SpaceX Ілон Маск продовжував заперечувати як прямий, так і опосередкований продаж терміналів Starlink Росії. Водночас навіть після фіксації використання цих терміналів росіянами системної протидії цьому тривалий час не було ані в SpaceX, ані з боку української влади.

Про ідею використання Starlink на “Шахедах” у ГУР МО розповідали “Оборонці” ще влітку 2025 року – саме тоді вперше почали знаходити уламки дронів із встановленими терміналами.

“Перші спроби встановлення власних систем зв’язку у них були на початку 2025 року – зв’язок був нестабільний, дрони вразливі до РЕБ, що дозволяло їх подавляти. А от Starlink і MESH-системи вони почали активно тестувати приблизно п’ять місяців тому”, – розповідає “Оборонці” начальник управління РЕБ Сухопутних військ, підполковник Максим Скорецький.

MESH-системи дозволяють ретранслювати сигнал керування між дронами через дрон-ретранслятор, фактично збільшуючи дальність радіоуправління. Один із таких апаратів росіяни використали, наприклад, для удару по пасажирському потягу в Житомирі.

Коли терміналів стало більше, окрім “Шахедів” росіяни почали експериментувати з іншими платформами. Серед них – дешеві фанерні “Молнії”, які й без того створювали проблеми в українському тилу. Зі Starlink їхні можливості зросли, а використання “Молній” зафіксовано удари на відстані щонайменше 50 км від лінії фронту.

Та найбільш поширеним носієм терманалів “старлінк” став дрон БМ-35, відомий також як “Італмас”. БМ-35 – це дрон із бензиновим двигуном, конструктивно схожий на зменшений “Шахед”. Залежно від дальності польоту, він несе бойову частину до 27 кг. Росіяни заявляють про радіус у 500 км, однак реальні застосування зафіксовані на дистанції до 200 км.

“Вперше ми побачили їх у грудні 2023 року. Потім була пауза, а у 2025-му, з розширенням підрозділів БПЛА, почалося масове застосування – і саме вони створюють найбільше проблем”, – розповідає “Оборонці” автор телеграм-каналу “Потужний Інформатор“, який аналізує застосування ворожих дронів на фронті.

За його словами, такі дрони надходять насамперед до великих російських “інноваційних” підрозділів на кшталт “Рубікона”. Усередині самих підрозділів тривалий час експериментували з конструкцією апаратів і їхнім оснащенням, а після перших успішних уражень перейшли до масштабування.

Водночас ці дрони мають і обмеження. Через порівняно невелику бойову частину гарантовано знищити ціль можливо лише за прямого влучання. Підрив поблизу цілі принесе менше шкоди, а точне наведення залишається складним завданням, зокрема через невелику висоту польоту.

Непроста ціль

Ефективність таких дронів насамперед пояснюється тим, що їх значно складніше виявити та збити. Завдяки супутниковому зв’язку вони не фіксуються засобами радіоелектронної розвідки, а стійкий канал керування дозволяє летіти на малих висотах у режимі ручного управління. Це зменшує їхню помітність як для радарів, так і для візуального спостереження. Окремі борти могли залітати в міста, оминувши протиповітряну оборону.

Якби їхня кількість продовжила зростати, для ефективної протидії Силам оборони довелося б нарощувати кількість екіпажів візуального спостереження, які могли б або самостійно уражати такі цілі, або оперативно передавати інформацію підрозділам ППО ближньої дії.

Класичні засоби РЕБ виявилися малоефективними, адже для придушення Starlink потрібна велика потужність сигналу безпосередньо поблизу термінала.

“Ми були готові до їхнього застосування, але не очікували, що це станеться так швидко. Нам знадобився час, щоб доналаштувати системи, здатні протидіяти цій загрозі”, – пояснює начальник управління РЕБ Сухопутних військ підполковник Максим Скорецький.

Причина у самій архітектурі Starlink. Система працює через тисячі рухомих низькоорбітальних супутників і термінал здатний швидко перемикатися між ними, що суттєво знижує ефективність традиційного РЕБ. Навіть розвинені російські засоби РЕБ не змогли стабільно приглушити роботу терміналів на фронті – зокрема через регулярні оновлення програмного забезпечення.

Натомість росіяни, за словами радника міністра оборони Сергія Бескрестнова, знайшли інший підхід. Вони намагаються впливати не на супутниковий канал, а на GPS-модуль, без якого термінал Starlink не може коректно працювати із супутниками.

За словами Скорецького, після появи перших “старлінкольотів” українські військові також почали впроваджувати спеціалізовані рішення для подавлення дронів.

“Ми використовуємо інші технології дорогі й складні, але ефективні. За своєю логікою це радше кібервтручання, ніж класичне радіопридушення”, – зазначає він, не уточнюючи про що саме йдеться через сенситивність теми – каже він.

Але для системної протидії десяткам, а потенційно й сотням керованих дронів Україні бракує як технічних засобів, так і людських ресурсів.

Тому пошук рішення перемістився в іншу площину. Можливість використання росіянами Starlink на дронах пов’язана передусім з організаційним доступом до сервісів SpaceX, яка офіційно не працює з РФ. У підсумку питання потребувало вже політичних рішень на рівні держави та компанії-виробника.

Старлінк на дронах – лише початок

Використання Starlink на російських дронах стало одним із перших серйозних викликів для нового міністра оборони Михайла Федорова. Ще на посаді міністра цифрової трансформації він публічно звертався до Ілона Маска з проханням надати Україні доступ до Starlink. Тепер Федорову знову довелося виходити на контакт із Маском – через багаторічне використання росіянами цих терміналів, яке зрештою переросло в удари по українцях.

Першим практичним кроком стали обмеження для всіх терміналів Starlink, які працюють в Україні. За інформацією “Оборонки”, якщо термінал перебуває в русі понад дві хвилини зі швидкістю понад 90 км/год, доступ до зв’язку автоматично блокується.

За повідомленнями російських блогерів, такі обмеження суттєво ускладнили використання літаючих дронів. Низька швидкість робить дрон вразливішим для збиття, а на вищих швидкостях – втрачають зв’язок. Водночас нові правила зачепили й українських військових.

Передусім проблеми почалися з тими дронами, які працюють на швидкостях, вище або близько встановленого порогу. В окремих випадках це можуть бути як “мідлстрайки”, так і “бомбери”.

Водночас рішення не суттєво вплинуло на працездатність інших безпілотників або морських платформ. Найвідоміші безекіпажні катери Magura V5 та Sea Baby мають крейсерську швидкість близько 45 км/год із максимальною швидкістю до 78 км/год. А НРК взагалі рухаються зі швидкістю 5-15 км/год.

За словами Сергія Бескрестнова, ці обмеження є тимчасовими. Їхня логіка в тому, щоб дати змогу реалізувати інше комплексне рішення – верифікацію терміналів. Щоб вимкнути російські термінали, треба для початку виявити, які з них на території України належать нашим Силам оборони.

Військові зможуть реєструвати власні термінали через систему ситуаційної обізнаності Delta, цивільні та бізнес – через ЦНАПи та застосунок “Дія”. Терміни, відведені на реєстрацію, наразі не озвучуються. У разі реалізації це рішення може не лише зняти проблему дронів зі Starlink, а й суттєво обмежити використання росіянами цих терміналів загалом.

Однак історія з керованими далекобійними дронами на одному лише вимкненні “старлінків” не закінчується. Росія вже використовує альтернативні рішення для зв’язку на великих відстанях – зокрема MESH-системи, які дозволяють ретранслювати сигнал між дронами.

“Проблема зі Starlink у цій історії не є ключовою. Якщо Росія вибудувала систему блокування тилів дешевими баражуючими боєприпасами, конкретний тип зв’язку стає другорядним”, – пише у Facebook військовослужбовець 2-го батальйону БПС “Інквізиція” 59-ї ОШБр Олександр Карпюк із псевдонімом Серж Марко.

За його словами, ключове завдання – готуватися до появи нових технологічних рішень противника. Розгортати захисні сітки над дорогами, нарощувати кількість ЗРК малої дальності та екіпажів зенітних дронів, ділити тил на сектори відповідальності на рівні бригад.

Отже, рішення про верифікацію “Старлінків” – це лише виграний час на підготовку до наступного стрибка Росії в дальності й автономності своїх безпілотників.